Германо-Слов'янська археологічна експедиція: становлення та розвиток
Всю історію нашого становлення та розвитку можна поділити на декілька етапів.
- 1995-1999 роки: робота польової групи на р. Мжа
- 1999-2004 роки: декларування створення експедиції, дослідження пам'яток черняхівської культури у басейні р. Мжа
- 2004-2006 роки: початок масштабних досліджень комплексу Війтенки, створення бази та лабораторії
- 2007-2013 роки: широкі дослідження пам'яток, діяльність науково-дослідної лабораторії, функціонування бази, міжнародні проекти
- з 2013 року: сучасний етап розвитку
1995-1999 роки: робота польової групи на р. Мжа
30 листопада 1994 р. М.В. Любичев захистив кандидатську дисертацію «Пеньківська культура дніпро-донецького межиріччя» у Спеціалізованій вченій раді Інституту археології Національної академії наук України та з 1 січня 1995 р. завдяки підтримці декана історичного факультету Ю.В. Буйнова та завідувача кафедри історії Росії В.М. Духопельникова став працювати на історичному факультеті як викладач, а потім і доцент кафедри історії Росії. Напрямком своїх подальших досліджень він обрав вивчення пам'яток пізньоримського часу, черняхівської культури, в області дніпро-донецького вододілу на території сучасної Харківської області, зокрема, та в області усього дніпро-донецького лісостепу взагалі. Це було невипадково, оскільки ще 1977-1982 рр., будучи школярем, М.В. Любичев займався в археологічному гуртку Палацу піонерів Орджонікідзевського району, а згодом і Обласного Палацу піонерів ім. П.П. Постишева. Гуртком керував випускник історичного факультету 1974 р. Євгеній Миколайович Петренко, який цілеспрямовано займався вивченням саме черняхівських пам'яток регіону. Гуртківці взяли участь у дослідженні могильника біля села Рідний Край Золочівського району та розвідках пам'яток цього періоду на території Харківської області за течією р. Уди з притоками, Мжа, Коломак. На жаль, 1983 р. Є.М. Петренко був змушений залишити аспірантуру, керівництво гуртком, перервати свої дослідження у цій галузі.
Протягом 1995-1999 років. групою співробітників (О.К. Дегтяр, В.В. Скирда), студентів (І.В. Головко та інші) та випускників (В.В. Дідик) історичного факультету, під керівництвом М.В. Любичева проводилися невеликі розкопки на черняхівських поселеннях Колісники (1995, 1996), Тимченки (1998), на могильниках Соколово (1997) та Глибоке (1998). Формування групи однодумців («команди»), яка стала основою майбутньої експедиції, почалося з приходом у групу 1999 р. школяра, учасника Малої академії наук Кирила Мизгіна.
1999-2004 роки: декларування створення експедиції, дослідження пам'яток черняхівської культури у басейні Мжі
У результаті досліджень пам'яток на р. Мжа виникла ідея створення групи, що постійно працює на добровільних засадах, займається вивченням пам'яток одного часу в певному районі. Відповідну пропозицію було подано до Вченої ради історичного факультету та 28 травня 1999 р. на своєму засіданні, у пункті порядку денного «Про організацію літніх археологічних практик та наукових експедицій 1999 р.», було ухвалено рішення про створення Слов'янської археологічної експедиції. У постанові говорилося: «Надати наукової постійно діючої експедиції під керівництвом канд. іст. наук, доцента Любічєва М.В. офіційний статус під назвою «Слов'янська археологічна експедиція Харківського державного університету» (протокол №5 засідання Вченої ради історичного факультету).
Через десятиліття, на урочистостях з нагоди ювілею експедиції, 25 вересня 2009 р., згадуючи цю подію, декан факультету професор С.І. Посохов сказав: "ми не знали, що з цього вийде ...". Постанова могла так і залишитися чистою постановою, бо «постійно діюча наукова експедиція» тоді не існувала, її треба було створити.
Влітку 1999 р. було здійснено нові розкопки на поселенні Колісники. Їх учасники проживали вже не в старих наметах, а в цегляній будові – колишньому готелі тваринників колишнього радгоспу, що знаходиться в сосновій посадці, поблизу правого берега Мжі.
У 2001 р. було розпочато роботи в області приток Мжі у її верхній течії на території Валківського району. Допомогу з розміщенням учасників розкопок надав випускник історичного факультету, голова Валківської районної ради Н.М. Залізняк. Учасники розкопок та розвідок проживали у приміщенні шкіл селищ Шлях (Шарівка) та Високопілля, у дитячій туристичній станції у смт Ков'яги. У 2001, 2002 роках. група студентів 2-4 курсів (К. Мизгін, О. Земляченко, Є. Котенко, Є. Головін, І. Ковальов) працювала спільно з групою практикантів-першокурсників на чолі з В.В. Скирдою.
У 2001 р. досліджувалося розкопками поселення Шлях 2, у 2002 р. – поселення Халимонівка. У цей час проводилися розвідки на поселеннях Хворостове, Трофимівка, Шевченкове, Мізяки. У 2003 р. проводилися шурфування поселення Високопілля і 16 жовтня було проведено нашу першу розвідку на поселення Війтенки. До цього харківські краєзнавці, знавці старовини Ю.В. Бейдін та М.М. Григорянц, не раз говорили про перспективність розкопок поселення Війтенки. Велика кількість кераміки, знахідки деталей костюма, прикрас, монет, предметів начиння на поверхні, результати шурфування ділянки «А» поселення в травні 2004 р. вплинули на наше рішення про початок багаторічних робіт на цьому пам'ятнику.
Перший табір експедиції під час шурфування у травні 2004 р. складався з двох наметів на місці нинішнього душу на базі…
4 березня 2004 р. у приміщенні Центральної наукової бібліотеки ХНУ було проведено виставку знахідок до п'ятої річниці існування експедиції. Знахідок ще було мало, рівень досліджень м'яко кажучи, залишав бажати кращого, експедиції в справжньому значенні цього слова ще не існувало. Але інформаційний привід для створення такої експедиції, підвищення рівня дослідження, вже був. Значення цієї маленької виставки вбачається ще в тому, що вперше в університетських стінах відбулася виставка знахідок не всіх експедицій університету та археологів Харкова під егідою Харківського історико-археологічного товариства, а однієї групи, яка займається дослідженням конкретної археологічної епохи.
2004-2006 роки: початок широких досліджень комплексу Войтенки, створення бази та лабораторії
Перші розкопки на поселенні Війтенки були проведені в липні-серпні та вересні 2004 р. Осінні розкопки стали можливими лише завдяки підтримці фінансами, продуктами, автотранспортом політичних діячів у період виборчої кампанії та деяких випускників університету. З цього моменту почав зростати наш досвід роботи з організації допомоги експедиції у проведенні досліджень та розвитку її матеріальної бази з приватними особами, політичними та громадськими організаціями, підприємствами.
Велика кількість матеріалу в шарі поселення (у тому числі і індивідуальних знахідок з металів), відкриття залишків заглиблених і наземних споруд, гончарного горна, підтвердили вірність нашого рішення про необхідність багаторічних досліджень цієї пам'ятки що стало базовим для експедиції. Наприкінці серпня місце розкопок відвідала науковий співробітник Євроазіатського відділу Німецького археологічного інституту доктор Ердмуте Шультце (див. Міжнародні зв'язки).
Потрібно сказати, що матеріальна база експедиції того часу була абсолютно незадовільною: старі намети та кухонний посуд, лопати, які використовували протягом 20-30 років багато поколінь студентів-практикантів історичного факультету. Подібною була й наукова база: відсутність підготовлених лаборантів для обліку та фіксації, замальовки знахідок, відсутність спеціального приміщення для їхньої камеральної обробки.
Розкопки у Війтенках, без перебільшення, стали поштовхом для переосмислення нашої діяльності та створення тієї організації, підрозділу, яка відповідає слову «експедиція». Виникли ключові проблеми: 1) підготовка кваліфікованих спеціалістів для польових досліджень та камеральної обробки отриманих матеріалів – лаборантів; 2) наявність постійної бази експедиції дома щорічних розкопок; 3) наявність приміщення для обробки знахідок, проведення занять із лаборантами, зберігання майна експедиції. Рішенням їх стали: 1) організація регулярних теоретичних та практичних занять (див. Лаборантські заняття); 2) створення з допомогою Газопромислового управління «Харківгазвидобування» бази експедиції для постійних розкопок (див. База експедиції); 3) створення лабораторії експедиції у приміщенні університету (див. НДЛ ГСАЕ ХНУ). Це було зроблено протягом 2004-2006 років і ці роки стали датою народження справжньої експедиції. У створенні експедиції активну участь взяла К.Г. Варачова, яка потрапила ще школяркою на археологічні розкопки і брала участь у наших польових дослідженнях з 2001 р. У 2004 р. після своєї археологічної практики першими лаборантами – співробітниками експедиції стали студенти О.С. Москаленко, І.Ю. Приходько, Н.М. Конюк, і навіть школярі І.О. Резніченко та Д.В. Москієнко.
Велику роль у розвитку матеріальної бази експедиції зіграли ректорські гранти та науково-дослідницькі проекти. Перший такий грант експедиція виграла у 2005 році для проекту «Вивчення поселення та могильника Войтенки» (№ держреєстрації 0106V002884). На отримані для реалізації кошти було закуплено оргтехніку (комп'ютер, сканер, принтер, копір, фотоапарат), без яких проведення якісних досліджень вже не було можливим.
У зв'язку із зосередженням діяльності експедиції над дослідженням пам'яток черняхівської культури регіону виникала потреба коректури назви експедиції. Поліетнічна черняхівська культура жодною мірою не може бути віднесена виключно до слов'ян. У ній присутній досить вагомий північно-західний («німецький») компонент, багато в чому визначальний вигляд культури. З іншого боку, підстилаючий черняхівський обрій на деяких поселеннях пізньоримського часу передчерняхівський «горизонт Боромля» може бути співвіднесений з праслов'янами-«венетами». У зв'язку з цим, рішенням Вченої ради історичного факультету від 21 червня 2005 р. експедиція була перейменована на Германо-Слов'янську (протокол № 6).
На початку травня 2005 р. під час проведення геомагнітної зйомки співробітниками Рур-Бохум університету (доктор Б. Зонг, аспірант К. Малек, технік-вимірювач У. Копрівс), вище за ділянку «В» поселення К.В. Мизгіним були виявлені ознаки могильника, що підтвердилося 9 серпня того ж року відкриттям першого поховання. З цього моменту вже йшлося про дослідження саме археологічного комплексу Війтенки.
У липні 2005 р. на місці постійних розкопок біля с. Війтенки виникла база експедиції (див. База розпочала свою діяльність науково-дослідна лабораторія експедиції); а з 23 лютого 2006 р. експедиції (див. НДЛ ГСАЕ ХНУ).
2007-2012 роки: широкі дослідження пам'яток, діяльність науково-дослідної лабораторії, функціонування бази, міжнародні проекти
За цей період експедиція, її лабораторія перетворилася на структурний підрозділ історичного факультету, визначилися головні напрямки її діяльності: 1) польові дослідження пам'яток пізньоримського часу – епохи Великого переселення народів в області дніпро-донецького вододілу, камеральна обробка та реставрація матеріалів, написання наукових звітів; 2) публікація результатів досліджень, різноманітні наукові публікації; 3) підготовка лаборантів експедиції (див. Лаборантські заняття); 3) реалізація міжнародних наукових проектів (див. Наукові зв'язки); 4) проведення наукових семінарів при лабораторії (див. Vorgeschichte-Seminar); 5) організація тематичних виставок та виставок знахідок польових сезонів у музеях, установах та на підприємствах (див. Організація виставок), пропаганда археологічної спадщини у ЗМІ (див. Засоби масової інформації про нас); 6) робота зі школярами шляхом їхньої участі у розкопках, проведення археологічних, краєзнавчих семінарів, участі у роботі Малої академії наук (див. Зв'язок зі школою, участь школярів в археологічних дослідженнях); 7) робота з приватними особами, підприємствами, громадсько-політичними організаціями для організації допомоги експедиції у її дослідженнях та розвитку матеріальної бази; 8) розвиток лабораторії експедиції, створення друкованої та електронної бібліотек з електронним та друкованим каталогами (див. НДЛ ГСАЕ ХНУ); 9) підтримка у порядку, ремонт та розвиток бази експедиції (див. База експедиції).
Для цих років характерне розширення географії польових досліджень. При продовженні щорічних досліджень великими площами археологічного комплексу Війтенки, розкопки проводилися також на поселеннях черняхівської культури Огульці (Валківський район), Новоберекське (Первомайський/Зміївський райони), розвідки охопили ділянки Валківського (р. Мокрий Мерчик, Мжа з притоками). Коломак), Нововодолазького (р. Берестова), Зачепилівського (р. Берестова), Зміївського (р. Сіверський Донець з притоками) районів Харківської області. Розширилася також географія та рівень міжнародних зв'язків (див. Наукові зв'язки), розвивалися як лабораторія, так і база експедиції. Щороку почали проводитися виставки знахідок (див. Виставкова діяльність).
Великою підтримкою послужили два виграні ректорські гранти для проектів «Етнокультурні процеси на території Східної України у III-V ст. н.е. (фундаментальні дослідження)» (2007 р.; номер держреєстрації 0108V002335) та «Геолого-ландшафтні умови заселення області дніпро-донецького вододілу у пізньоримський час та в епоху Великого переселення народів» (спільний з геолого-географічним факультетом; 200; 0110V002672). На них також було закуплено необхідну оргтехніку (відеокамера, новий фотоапарат) та польове обладнання (GPS-навігатор, нівелір).
Міжнародний польовий семінар на честь десятиліття експедиції, що пройшов на її базі 25-27 вересня 2009 року, започаткував проведення тематичних наукових семінарів з до- та ранньоісторичної археології на базі та в лабораторії експедиції, деякі з яких стали міжнародними (див. Vorgeschichte Seminar).
Вихід збірника статей з археології пізньоримського часу – епохи Великого переселення Центральної та Східної Європи «Ostrogothica» на честь 10-річчя експедиції 25 вересня 2009 р. ознаменував початок публікаційної діяльності експедиції з видання власних наукових збірників (див. Публікаціїна діяльність).
Велику допомогу в організації та розвитку експедиції, її лабораторії надавав та надає декан історичного факультету професор С.І. Посохів. Спочатку всі працівники лабораторії працювали на громадських засадах. З 2008 року робота деяких співробітників стала оплачуватись за рахунок спецфонду історичного факультету.
Співробітники експедиції та лабораторії стали залучатися до проведення охоронних розкопок та археологічних експертиз Слобідської археологічної служби із призначенням її директором канд. іст. наук І.В. Голубєвої. У жовтні 2011 р. експедиція брала участь у дослідженні поселень Ватутіне 1, 2 (Нововодолазький р-н) з матеріалами доримського залізного віку та раннеримського часу, а також Колісники (Зміївський р-н) з матеріалами доримського залізного віку та пізньоримського часу.
У 2011-2012 роках. члени експедиції брали участь у цікавому проекті, присвяченому експериментальній археології. Біля с. Мелихівка (Нововодолазького району), використовуючи копії черняхівських інструментів, було збудовано напівземлянку та наземне житло черняхівської культури.
з 2013 року: сучасний етап розвитку
20 травня 2013 р. наказом ректора, на базі Науково-дослідної лабораторії було створено Навчально-дослідницьку лабораторію Германо-Слов'янської археологічної експедиції, яка стала структурним підрозділом історичного факультету університету. Тепер лабораторія має держбюджетне фінансування та крім дослідницьких виконує також і навчальні функції, а саме – забезпечує проведення практичних занять з археології та читання деяких спецкурсів. Вперше за всю історію викладання археології в університеті в осінньому семестрі 2013/2014 навчального року доцент К.В. Мизгін розпочав археологічний практикум зі студентами 3-го курсу. Поряд із цим лабораторія продовжує підготовку лаборантів для своєї експедиції.
У 2013 р. у дослідженнях археологічного комплексу Війтенки поряд із членами експедиції, студентами-практикантами першого курсу нашого університету взяли участь студенти-практиканти 3 курсу біологічного факультету Московського державного університету імені М.В. Ломоносова, що спеціалізуються на кафедрі антропології, на чолі з канд. біол. наук С.В. Дробушевським, школярі з Харкова, Покотилівки, Алчевська, Сумської області. Групою на чолі із с.н.с. геологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка К.М. Бондар було проведено геомагнітну зйомку могильника Війтенки. У тісній координації із Зміївським краєзнавчим музеєм (директор М.І. Саяний) проводились археологічні розвідки на території Зміївського району Харківської області. Розкопками 2-3 жовтня було підтверджено наявність черняхівського могильника на околиці смт Зачепилівка, що коригує наші уявлення про південний кордон черняхівської культури в ареалі дніпро-донецького лісостепу. У жовтні співробітники експедиції та лабораторії брали участь у охоронних розкопках поселення доримського залізного віку Новоселівка (Нововодолазький р-н) під керівництвом зам. директора Слобідської археологічної служби В.М. Окатенко.
